Сумнуватий Лев

мої думки їдять мене,
вони - старе,їх треба скинуть,
роздать охочим слухать звук
скрипучоГолосу мого.
я переповнений словами назв
об'єктів вбачених моментів.
придумане усе зробів,
шкарпетки кльові намутив-
подарував собі простим питанням:
"чи можна взять на раз
твою прикольну річ?",
і янгол-Алла,що з поляків,
тихенько так подарувала..
спокій..
я випрать речі тільки хочу
і насолоджуватись мовчки
спустошеністю ночі Лева,
що стомлений блукає десь.
і не важливо все.
хоч раз так сталося,що змило враз
увесь заряд,увесь накал,
настав священний час..
не помічати все навкруг-
такої радості сліпої
давно не знав,
і все забув..
аж от воно замерехтіло,
засяяло..
тихенько..
наче небо..